Досліджено особливості сучасної екологічної політики в контексті концепції збалансованого розвитку. Проаналізовано можливі підходи до визначення поняття та критеріїв збалансованого розвитку, суперечності даної концепції та зумовлені ними труднощі впровадження політичних рішень у сфері охорони довкілля. Значну увагу приділено розгляду екологічного руху як чинника сучасної екологічної політики та провідних тенденцій його розвитку і формування суспільного статусу.

Розглянуто феномен екологічної свідомості у широкому діапазоні його теоретичних і практичних виявів, а також особливості його генези та формування. Розкрито суть понять "дійсного" та "належного" в системі екологічної освіти та виховання, проаналізовано недоліки даної системи. Висвітлено еволюцію форм інтеграції природничо-наукового та соціогуманітарного знання у формуванні екологічної свідомості.

Рассмотрены феномен екологического сознания в широком диапазоне его теоретических и практических проявлений, а также особенности его генеиса и формирования. Раскрыто содержание понятий "действительного" и "надлежащего" в системе экологического образования и воспитания, проанализированы недостатки данной системы. Освещена эволюция форм интеграции естественно-научного и социогуманитарного знания в формировании экологического сознания.

Проаналізовано світовий досвід підтримки традиційних екологічних знань та збереження біорізноманіття. Розкрито соціально-економічні аспекти впровадження традиційних форм природокористування в Україні. Розглянуто питання правового регулювання традиційного природокористування та господарювання, збереження та підтримки етнокультурних традицій природокористування засобами туристсько-рекреаційної діяльності, степового біорізноманіття та відродження традицій природокористування.

Проанализирован международный опыт поддержки традиционных экологических знаний и сохранения биоразнообразия. Раскрыты социально-экономические аспекты внедрения традиционных форм природопользования в Украине. Рассмотрены вопросы правового регулирования традиционного природопользования и хозяйствования, сохранения и поддержки этнокультурных традиций природопользования средствами туристско-рекреационной деятельности, степного биоразнообразия и возрождения традиций природопользования.

Розглянуто становлення феномену екологізму у контексті історичних, ідейно-світоглядних, суспільно-політичних передумов екологічної проблематики в ХХ - на початку ХХІ ст. Розкрито філософсько-світоглядні засади екологізму, виконано філософсько-світоглядний аналіз сучасних екологістських концепцій. Охарактеризовано принцип справедливості та визначено співвідношення локального та глобального у сучасному екологізмі.

Рассмотрено становление феномена экологизма в контексте исторических, идейно-мировоззренческих, общественно-политических предпосылок приоритеризации экологической проблематики в ХХ - начале ХХІ вв. Раскрыты философско-мировоззренческие основы экологизма, выполнен философско-мировоззренческий анализ современных экологистических концепций. Охарактеризован принцип справедливости и определено соотношение локального и глобального в современном экологизме.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б1(0)в + Ю252:Б1

Рубрики:

Охорона природи. Екологія

Філософські питання екології

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено системний аналіз екологізму як ідейно-світоглядної стратегії, яка інтегрує систему цінностей, тип гуманістичної культури й етично зорієнтовану практику і спрямована на оптимізацію відносин у координатах "людина - природа" та "суспільство - довкілля". Досліджено передумови становлення екологізму, тенденції його еволюції та внутрішньої диференціації. Охарактеризовано носіїв та прихильників ідеології екологізму. На підставі аналізу ідейно-світоглядних засад і практичної спрямованості основних екологістичних концепцій (глибинної екології, соціоекології, біорегіоналізму, екофемінізму) установлено інваріанти екологізму: переорієнтацію з антропоцентризму на еко- та природоцентризм, розробку нової етики "недомінування" й "етики турботи"; сакралізацію природи та землі, віру в "мудрість природного життя"; антиглобалістську спрямованість; турботу про екологічну справедливість; просвітництво. Досліджено роль і місце принципу справедливості у сучасному екологізмі, співвідношення глобального та локального, а також підходи до побудови концепцій екоосвіти у контексті екологізму.

Наведено загальну характеристику феномену соціоприродних систем. Висвітлено генезу й історію розвитку соціоприродного підходу до вивчення актуальних проблем сучасності. Виявлено новітні тенденції гуманізації та гуманітаризації сучасного наукового знання. Проаналізовано вплив гуманітарно-екологічних ідей на світоглядно-методологічну реконструкцію науки. Обгрунтовано необхідність урахування специфіки соціоприродних систем у сферах антропології, економіки, політики, урбаністики, культури й освіти. Визначене політико-економічні параметри оптимізації соціоприродних систем у XXI ст.

Дана общая характеристика феномена социоприродных систем. Освещены генезис и история развития социоприродного подхода к изучению актуальных проблем современности. Выявлены новейшие тенденции гуманизации и гуманитаризации современного научного знания. Проанализировано влияние гуманитарно-экологических идей на мировоззренческо-методологическую реконструкцию науки. Обоснована необходимость учета специфики социоприродных систем в сферах антропологии, экономики, урбанистики, культуры и образования. Определены политико-экономические параметры оптимизации социоприродных систем в XXI ст.

Розглянуто питання взаємозв'язку екологічної проблематики (зберігання і переробка шкідливих відходів, функціонування екологічно небезпечних підприємств і тому подібне) з підходами до розвитку екологічної політики і екологічного права з принципами соціальної справедливості і рівності. Визначено екологічну справедливість як реалізацію права людей в демократичному суспільстві на безпечне довкілля незалежно від їх вікової, гендерної, класової, расової, культурно-етнічної приналежності і майнового статусу. Проаналізовано на досвіді становлення руху за екологічну справедливість в США причини екологічної несправедливості, а також можливі підходи її подолання шляхом активізації громадянської ініціативи і включення концепту справедливості в екологічну політику і право.

Здійснено системний аналіз складних процесів взаємодії етичних та наукових концептів у історичному аспекті та стану цієї взаємодії в сучасному науковому пізнанні. Зроблено спробу виявити витоки та сутність процесу включення етико-аксіологічних сенсів в предметне поле наук про природу. Особливу увагу приділено актуальним проблемам еволюції взаємодії природничих та соціогуманітарних наук. Розглянуто континуум проблем взаємовідношення "наука - класична етика - низка нових етик (передусім екологічна етика та біоетика)". Показано роль гуманітарної експертизи в сучасному суспільстві. Охарактеризовано етичний аспект розвитку генної інженерії. З'ясовано залежність рівня моральної свідомості представників науки від соціокультурного тла сучасного суспільства.

Проаналізовано сучасні уявлення про антропосферу як "світу людини" з урахуванням масштабних цивілізаційних змін, досягнень науково-технічного прогресу у його позитивних та негативних виявах. Концепт антропосфери розглянуто в контексті фундаментальних опозицій "природа - людина" та "природа - культура", а також у контексті інноваційного технологічного розвитку, біомедичних практик та утопічних проектів. Увагу приділено еволюції уявлень про антропосферу у соціокультурних, соціально-політичних та соціально-антропологічних вимірах.

Висвітлено історію розвитку філософії, її зміст та призначення в культурі. Розкрито особливості античної, середньовічної, німецької класичної, неокласичної та новітньої філософії. Розглянуто основні аспекти теоретичної та практичної філософії. Увагу приділено питанням метафізики, онтології, гносеології, філософської антропології, аксіології та філософії культури, соціальної філософії. Проаналізовано проблеми філософського аналізу суспільства. Розглянуто сучасне суспільство за умов глобалізації.

Викладено оригінальне та узагальнювальне змістовне бачення філософії науки через призму детального аналізу полісистемної будови наукових теорій. Теорії розглянуто, по-перше, як складні спеціалізовані форми розвиненого наукового мислення про досліджувані природознавством реалії, по-друге, як постійно удосконалювані інструменти продукування нового знання у взаємодії з експериментальними дослідженнями, по-третє, як носії упорядкованого та перевіреного знання. Акцент зроблено на їхні називні та онтичні підсистеми. Дослідження спирається на велику джерельну базу, представлено праці сучасних західних дослідників у галузі природознавства та філософії науки. Розвинуто осібні та спільні дослідження авторів (фізика-теоретика та філософа), досвід викладання філософії фізики в НаУКМА, філософії науки у Вищій школі філософії при Інституті філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України та теоретичної фізики в Національному технічному університеті "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".